Відмова від військової служби по релігійним або іншими переконаннями – право людини чи спосіб ухилення

Вікторія Федіна

doi:10.36074/DeIure.issue2.011

Автор(и)

Вікторія Федіна Національний юридичний університет імені Ярослав Мудрого, Україна

DOI:

https://doi.org/10.36074/DeIure.issue2.011

Ключові слова:

право на свободу думки, совісті та релігії, ухилення, призов, військова служба

Анотація

Право відмовитися від призову на військову службу тісно пов’язане з правом на свободу думки, совісті та релігії або переконань. За останні десятиліття багато держав скасували загальний військовий обов’язок і перейшли до формування збройних сил на добровільній основі. На практиці виникають ситуації, коли особа відмовляється від призову на службу через релігійні переконання й пояснює відмову тим, що віра забороняє їй брати в руки зброю. У невеликій числі держав військовий призов був відновлений, а в Норвегії та Швеції підлягати призову стали і жінки. У статті розглядаються деякі питання, що стосуються права людини на відмову від військової служби по релігійним або іншими переконаннями, а також використання цієї умови як спосіб ухилення.

Завантажити

Дані для завантаження поки недоступні.

Біографія автора

Вікторія Федіна, Національний юридичний університет імені Ярослав Мудрого, Україна

аспірантка другого року навчання кафедри Кримінального права

Посилання

Бедь В.В. Право на альтернативну службу, як складове свободи совісті: окремі аспекти. Науковий вісник Чернівецького університету. 2010. Вип. 550. С. 41–44.

Братковський В.М. Особливості проходження альтернативної служби військовозобов’язаними в період проведення мобілізації. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016. Вип. 5. С. 18–22.

Григоренко Є.І. Проблеми юридичної відповідальності громадян, що проходять альтернативну (невійськову) службу та їхній вплив на юридичну відповідальність військовослужбовців в Україні. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сер. «Право». 2016. Вип. 22. С. 47–49.

Митрофанов І.І. Окремі аспекти реалізації кримінальної відповідальності за ухилення від призову на військову службу. Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. 2015. Вип. 2(91). С. 187–193.

Фокін Я.Ф. Судові експертизи при розслідуванні ухилень від проходження військової строкової служби та мобілізації. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). 2017. Вип. 4-5 (8-9). С. 269–274.

UN Conscientious Objection to Military Service, E/CN.4/Sub.2/1983/30/Rev.1, 1985 (the “Eide and Mubanga-Chipoya report”) [ООН, «ідмова від несення військової служби з релігійно-етичних міркувань», 1985], http://www.refworld.org/docid/5107cd132.html, п. 21 (Доклад Эйде и Мубанга-Чипойя).

Комісія ООН з прав людини, Резолюція 1998/77 "Відмова від несення військової служби з релігійно-етичних міркувань", E/CN.4/RES/1998/77, 22 квітня 1998 р., http://www.refworld.org/docid/3b00f0be10.html

Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» (12 грудня 1991 року № 1975-XII), стаття 1.

Альтернативна служба // Антипризовний пункт. Архів оригіналу за 13 липня 2007. Процитовано 11 лютого 2007.

Європейський суд з прав людини. Справа «Баятян проти Вірменії» (23459/03). 07.07.2011.